Вільям Моултон Марстон — доктор психології, розробник тесту виявлення обману методом переривчастого кров’яного тиску, автор книги «Тест на детекторі брехні», яка вийшла в світ у 1938 році. Також В. Марстон відомий тим, що був одним із творців персонажа коміксів «Чудо-жінка», які були дуже популярні свого часу.
В. Марстон народився 9 травня 1893 року у м. Согас, штат Массачусетс (США). Здобув освіту в Гарвардському університеті. У 1915 році отримав ступінь бакалавра мистецтв, в 1918 році — бакалавра права, в 1921 році — докторський ступінь з психології.
Свого часу В. Марстон навчався у доктора психології Х. Мюнстерберга, який популяризував у Сполучених Штатах криміналістичне застосування техніки асоціації для виявлення обману і запропонував можливості дослідження сприйняття через запис фізіологічних змін. В подальшому В. Марстон розробив власний тест виявлення обману методом переривчастого кров’яного тиску для використання в практичних випадках. Допомагали В. Марстону в розробках та проведенні досліджень його дружина Елізабет Марстон (Elizabeth H. Marston) та їх поліаморна партнерка Олів Річард (Olive Richard). На практиці Марстон і його дружина Елізабет або ставили запитання, або вимірювали артеріальний тиск, в той час коли помічниця Олів Річард взаємодіяла з обладнанням. В деяких випадках Елізабет Марстон і Олів Річард проводили дослідження без участі Марстона, тому їх можна вважати першими жінками в цій області.
Під час Першої світової війни В. Марстон входив до складу науково-дослідного комітету США. Він був призначений головою наукової групи з оцінки можливостей методів інструментального «виявлення обману» в межах боротьби з німецькими шпигунами. Підсумовуючи тогочасний рівень розвитку наукових підходів до інструментального «виявлення обману», група констатувала, що тест виявлення обману методом переривчастого кров’яного тиску є найбільш ефективним. Точність цього тесту досягала 97%. Науково-дослідний комітет рекомендував контррозвідці США запровадити цей метод у свою повсякденну діяльність, а В. Марстона призначити спеціальним агентом Міністерства оборони США з використання психофізіологічних методів виявлення обману в межах боротьби із шпигунством.
Також В. Марстон був відомий тим, що першим спробував використовувати в якості доказів інструментальне виявлення обману в суді. У 1923 році В. Марстон спробував представити результати свого тесту виявлення обману у справі щодо вбивства відомого доктора Роберта Брауна у Вашингтоні. Підозрюваним у вчиненні вбивства був Джеймс Альфонсо Фрай, який вже був відомий правоохоронцям через вчинення інших злочинів. Фрай запропонував як доказ від свого імені результати дослідження Марстона. Суд відмовив доктору В. Марстону в дачі показань щодо його результатів.
Адвокати подавали апеляції, але вони не увінчались успіхом, і справу в кінцевому підсумку було передано до Верховного суду США. 21 грудня 1923 року Верховний суд виніс так зване «Рішення Фрая», відхиливши апеляцію Фрая і встановивши стандарт допустимості наукових доказів. Випадок Фрая, у якому вперше були представлені тести на обман в суді, створив прецедент для виключення результатів «детектора брехні». У рішенні Фрая йшлося, що «свідчення експертів, які засновані на науковому методі, неприпустимі, якщо метод не визнаний надійним у відповідному науковому співтоваристві». Рішення Фрая згодом використовувалося в багатьох юрисдикціях, щоб заборонити психофізіологічну детекцію обману (PDD) як доказ.
Марстон вважав, що Фрай говорив правду про те, що не вчиняв вбивства доктора. Фрай був засуджений за вбивство другого ступеня. Марстон стверджував, що маневр перед присяжними, навіть без фактичних свідчень самого Марстона, врятував Фрая від засудження за вбивство першого ступеня та смертної кари.
З огляду на значні методологічні та технологічні відмінності, метод переривчастого артеріального тиску Марстона не зовсім відповідає сучасній поліграфології, але він часто включається в уроки історії в школах з підготовки поліграфологів. Метод переривчастого кров’яного тиску не отримав великого поширення в польових умовах, і немає свідчень про його використання після 1930-х років.
Доктор Вільям Марстон демонструє роботу «Детектора брехні» (1931 р.). Дослідження емоційних проявів в ході азартних ігор, закоханості та екстремальній ситуації
Згідно з відомими опублікованими джерелами, в яких наводяться цитати В. Марстона щодо методичних підходів, можна констатувати, що він застосовував підходи, які в деякій мірі нагадують Пошуковий тест піку напруженості (SPOT) та Методику релевантних / нейтральних запитань (RI), що є свідченням зародження даних методик та раннього їх застосування.
До найвагоміших праць В. Марстона у сфері інструментальної оцінки достовірності можна віднести: «Симптоми обману в систолічному кров’яному тискові» [Systolic blood pressure symptoms of deception], «Симптоми обману, пов’язані з часом реакції» [Reaction-time symptoms of deception]; «Психологічні можливості в тестах обману» [Psychological possibilities in the deception tests], «Перевірка свідчень» [Studies in Testimony].
Укладач Віталій Шаповалов
Список використаних джерел
Технологія застосування методик RI, POT та СІТ в поліграфологічних дослідженнях [Текст] : метод. рек. / [уклад. Шаповалов В. О., Алєксєєва-Процюк Д. О., Зубовський Д. С., Алєксєєв О. О.]. — К. : Нац. акад. внутр. справ, 2020. — 136 с.
