Методика релевантних / нейтральних запитань

Тривалий історичний період розвитку поліграфології «Методика релевантних / нейтральних запитань (RI)» була дуже поширеною та затребуваною серед поліграфологів-практиків. Пік її популярності у Сполучених Штатах Америки прийшовся на середину ХХ століття.

Як відомо, «Методика релевантних / нейтральних запитань» — це сімейство поліграфологічних тестових форматів із групи тестів на виявлення обману (deception test), в яких не застосовуються традиційні запитання порівняння керованого чи ймовірного обману. У літературі даний формат синонімічно називають «технікою», «методикою», «тестом» і також використовують стале скорочення «RI», в деяких виданнях можна зустріти скорочення «RIT». Історично методика релевантних / нейтральних запитань (RI) використовувалась при поліграфологічних дослідженнях у кримінальних справах, але на даний час цей формат іноді використовується у скринінгових дослідженнях для потреб підбору та відбору персоналу [10, с. 73].

Одне з перших застосувань методики RI у літературі приписують доктору Вільяму Марстону (William M. Marston), який на початку ХХ століття експериментував із виявленням обману, спостерігаючи за змінами артеріального тиску [7, с. 20]. Але слід зазначити, що на той час не було більш-менш чітких рекомендацій щодо правил та структури тесту RI, основною його ознакою було використання релевантних та нейтральних запитань.

На початку 20-х років ХХ століття методику RI також використовував Джон Ларсон (John Larson), який мав докторський ступінь із філософії та був офіцером поліції в м. Берклі [12, с. 84]. Д. Ларсон згодом поділився своїм досвідом у виявленні обману зі своїм помічником Леонардом Кілером (Leonarde Keeler), коли вони обидва працювали в поліцейському відділенні м. Берклі.

В подальшому Л. Кілер у своїй практиці почав застосовувати два основні підходи, це методика RI, про яку він дізнався від Д. Ларсона, але пізніше розробив свої власні методики, та «Тест піку напруженості» (Peak of Tension, POT). Свій варіант методики RI Л. Кілер описав у статті під назвою «Обман і детектор брехні» в Міжнародному об’єднанні з ідентифікації в 1930 р. [7, с. 24]. Запропонований Л. Кілером варіант методики RI у літературі зустрічається під декількома назвами, а саме: Методика Кілера (Keeler Technique) та Методика релевантних / нейтральних запитань Кілера (the Keeler Relevant / Irrelevant Technique) [10, с. 48]. У термінологічному довіднику АПА також надається альтернативна назва Методики Кілера — це Методика загальних запитань (General Question Technique) [10, с. 39].

Поширення застосування RI та проведення поліграфологічних досліджень в цілому пов’язано з багатьма історичними процесами того часу. Так, наприклад, поліграф почав застосовуватися при підборі кадрів та проведенні службових розслідувань. У 1931 році Леонард Кілер започаткував програму тестування працівників банків у Чикаго на систематичній основі, щоб виявити і запобігти шахрайству та крадіжкам. Федеральне використання в США методики RI у скринінгу розпочалось у ході Другої світової війни в межах програми захисту проекту, пов’язаного з розробкою атомної бомби, та інших програм, які передбачали перевірку німецьких військовополонених для виконання післявоєнних поліцейських завдань у Німеччині. Після війни уряд США розробив поліграфологічні скринінгові програми захисту розвідувальних операцій та ін. [1, с. 3]. В середині 60-х років ця методика почала використовуватись федеральними поліграфологами США та викладалась у межах їх підготовки [11, с. 130; 9, с. 75].

Як можна побачити, з часу виникнення методики RI пройшло вже багато десятиріч, але вона і сьогодні залишається досить популярною як серед українських поліграфологів, так і серед поліграфологів з інших країн світу. Також слід зазначити, що сьогодні можна по-різному ставитись до RI, але ця методика внесла свій важливий вклад в еволюцію та розвиток поліграфологічної методології.

Безумовно, наука не стоїть на місті, а виклики практики постійно висувають нові вимоги, як до обладнання та підготовки поліграфологів, так і до методик та їх наукового обґрунтування. Автори даної статті поставили собі за мету визначити місце методики RI у сучасній поліграфології на основі аналізу професійних стандартів практики, визнаних методичних рекомендацій щодо її застосування та наукових досліджень стосовно валідності.

Так, починаючи з 2012 року ключовим принципом для удосконалення практики досліджень із застосуванням поліграфа Американська Поліграфологічна Асоціація (далі — АПА) встановила обов’язкову вимогу застосування валідних методик, які підтверджені опублікованими дослідженнями у належних фахових виданнях. Ці перевірені методики опубліковані у звіті Мета-аналізу АПА (2011 р.) [8].

Як відомо, до методики RI відносяться: однотемний тест релевантних / нейтральних запитань (Specific Issue Relevant / Irrelevant Test) та скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань (Relevant / Irrelevant Screening Test) [2, с. 43]. Однотемний тест релевантних / нейтральних запитань (Specific Issue Relevant / Irrelevant Test) не увійшов як рекомендований для застосування в Мета-аналіз та не відповідає сучасним міжнародним вимогам стандартів практики проведення поліграфологічних досліджень і вважається застарілим.

Скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань не увійшов як рекомендований для застосування в Мета-аналіз, але був включений в Додатки Мета-аналізу (Appendix I-8), оскільки на той момент була опублікована стаття Д. Крепола, С. Сентера та Б. Стерна щодо скринінгового тесту релевантних / нейтральних запитань [Krapohl D., Senter S., Stern B. An exploration of methods for the analysis of multipleissue relevant/irrelevant screening data. Polygraph. 2005. 34(1). Р. 47–61] із проголошеною незваженою точністю методики 73% (Unweighted Accuracy .73). Ще одна стаття Д. Крепола 2006 року [Krapohl D. Validated polygraph techniques. Polygraph. 2006. 35. Р. 149–155], в якій на основі досліджень інших науковців була проголошена точність тесту 83%, не містила даних польової практики і не була врахована під час підготовки Мета-аналізу [8].

Водночас до 2015 року методика могла застосовуватись у скринінгових дослідженнях членами АПА. Так, Стандарти практики АПА (від 2012 р.) визначали, що поліграфологічні методики, які застосовувались для скринінгу, повинні були відповідати наступним вимогам: щодо них є дослідження, яке демонструє незважену точність, значно вищу за випадковість, і їх слід використовувати в «підході послідовних бар’єрів», який передбачає додаткове тестування із застосуванням валідних методик, коли скринінговий тест несприятливо вирішений (отриманий позитивний результат) [3, с. 137].

З 1 січня 2015 року в Стандарти практики АПА були внесені зміни та посилені вимоги до скринінгових методик. Зокрема, в оновленому пункті щодо скринінгу було зазначено, що поліграфологічні методики, які застосовуються для скринінгу, повинні бути такі, щодо яких існують принаймні два опубліковані емпіричні дослідження, первинне і повторне, що демонструють незважену точність, яка значно перевищує випадковість, і їх слід використовувати в «підході послідовних бар’єрів», який передбачає додаткове тестування із застосуванням валідних методик, коли скринінговий тест несприятливо вирішений (отриманий позитивний результат).

Але в кінці 2014 року вийшла друга стаття Д. Крепола та Т. Росалеса щодо скринінгового тесту релевантних / нейтральних запитань [Krapohl D., Rosales T. Decision accuracy for the relevant / irrelevant screening test: A partial replication. Polygraph. 2014. 43. Р. 1–19], яка забезпечила можливість продовжувати застосовувати цю методику в підході послідовних бар’єрів членам АПА [3, с. 137; 5].

На даний момент відповідно до пп. 1.1.7.3.4 оновлених Стандартів професійної практики АПА (від 23 серпня 2019 року) вимоги до скринінгових поліграфологічних досліджень залишились аналогічними вимогам 2015 року [13].

Що стосується вимог міжнародних стандартів, то в ASTM E2035-12(2017) скринінгові дослідження (screening examination) визначені як дослідження щодо психофізіологічного виявлення обману, в якому релевантні теми не стосуються відомої події, і під час якого може бути розглянута більше ніж одна тема в межах тієї самої серії тестів. В скринінгових дослідженнях, як правило, застосовуються методики, які відносяться до дослідницьких процедур. Дослідницькі процедури психофізіологічного виявлення обману (далі — ПВО) відповідно до ASTM E2035-12(2017) — це дослідження щодо ПВО усталеної практики, які застосовують для перевірки більш широких тематик, ніж доказові дослідження щодо ПВО, і вони можуть не відповідати високим стандартам доказування. Прикладом дослідницьких процедур є тестування кандидатів на посаду, багатоаспектне тестування та ін.

Відповідно до ASTM E1954-05(2017) методика дослідницьких тестів вважається достатньо валідною, якщо є три або більше опублікованих дослідження, що відповідають мінімальним вимогам, викладеним у цьому стандарті, вказують на те, що середня точність прийняття рішень для правдивих та оманливих випадків становить 80% або більше. Також зазначено, що дослідницькі тестування можуть використовувати підхід «послідовних бар’єрів» для досягнення мінімальної валідності, викладеної в цьому стандарті.

В ASTM E2035-12(2017) послідовні бар’єри (successive hurdles) визначено як процес, який передбачає серію тестів або процедур, протягом якого лише ті особи, які отримали позитивні результати на попередньому етапі, переходять до наступного кроку в серії. Також зазначено, що в поліграфології послідовні бар’єри найчастіше застосовують під час скринінгових досліджень, які починаються з багатотемного тесту, після якого проводять цілеспрямоване тестування за темою (темами), на які досліджуваний реагував під час багатотемного тесту. На цьому етапі, як правило, застосовуються методики, які відносяться до валідних доказових досліджень.

Відтак, методика RI не відповідає вимогам ASTM через недостатню кількість досліджень, а також недостатню середню точність методики. Втім, досягнення мінімальної валідності забезпечувалось шляхом застосування підходу «послідовних бар’єрів».

Однак у 2014 році Ч. Хонтс та М. Хендлер опублікували статтю з критикою методики RI [Honts Ch., Handler M. Information Gain of the Relevant-Irrelevant Test. Polygraph. 2014. 43 (4). Р. 137–147], в якій на основі підрахунку довіри до кінцевих результатів досліджень, які були опубліковані в минулих статтях щодо цієї методики, з урахуванням різних базових ставок зазначено, що враховуючи стан поліграфологічної науки та наявність валідних методик, застосування RI є щонайменше порушенням обов’язку постійного підвищення професійної майстерності і навчання поліграфологів, а її застосування може бути підставою судового позову [3, с. 137].

Провівши ґрунтовне дослідження та навівши власні розрахунки, Ч. Хонтс та М. Хендлер визначили основні недоліки цієї методики:

• RI є найгіршою технологією із встановлення правдивості та обману у порівнянні майже з усіма іншими методиками, які мали достатнє для розгляду наукове обґрунтування (DLST, LEPET, Utah CQT та ін.);
• Національна рада досліджень (The National Research Council) ще у 2003 році вказала на те, що чим нижча базова ставка вини, то тим більша частина позитивних результатів тестування буде хибнопозитивними результатами із потенційно несприятливими наслідками для цих правдивих суб’єктів;
• автори навели приклад розрахунку з базовою ставкою вини 10%. Хоча точність тесту досить висока, лише 50% отриманих результатів будуть правильно класифікованими;
• автори також провели порівняння ефективності застосування методики RI з ефективністю визначення обману професіоналами без застосування поліграфа. Зазначено, що для надання додаткової обґрунтованості процесу прийняття рішення щодо скринінгу, RI повинен надавати більше інформації, ніж міг би отримати професіонал без застосування поліграфа. Втім, для правдивих результатів були суттєво кращими результати застосування RI порівняно з фахівцями без поліграфа, для базових ставок, починаючи від 0.12 до 0.98 включно. Однак за відсутності базової ставки точність позитивних результатів RI не набагато краща порівняно з точністю встановлення обману професіоналом без допомоги поліграфа;
• порівнюючи ефективність застосування RI та DLST, автори зазначають, що немає жодних переваг RI перед DLST.

Але щодо скринінгового тесту релевантних / нейтральних запитань, визнаний сучасний дослідник-поліграфолог Дональд Крепол (Donald J. Krapohl) зазначає, що цей тест використовувався під час поліграфологічного скринінгу на кілька десятиліть довше, ніж будь-який інший тест, і він має певні сильні сторони, які зробили його привабливою альтернативою. Не маючи запитань порівняння, RI менше піддається критиці, оскільки поліграфологу не потрібно вдаватись до прийомів психологічного впливу на досліджуваного, як це, наприклад, передбачено при застосуванні інших методик. Також методика RI може бути більш стійкою до протидії з боку досліджуваної особи, принаймні того типу, в якому досліджувані викликають реакції на запитання порівняння [4, с. 190]. Д.Крепол вважає, що ця методика підходить для тестування інших поліграфологів, але безумовно у неї є і свої недоліки.

По-перше, так і не було розроблено системи бального оцінювання, яка була б загальноприйнятою, тобто до отриманих результатів за допомогою даного формату тесту частіше за все застосовується глобальний аналіз. Таким чином, інтерпретація даних RI набагато більш вразлива до впливу на результат індивідуальних відмінностей між оцінювачами.

По-друге, обґрунтованість RI є найслабшою серед досліджуваних методик поліграфа в зв’язку із недостатньою кількістю наукових досліджень [8]. Тим не менше, Д. Крепол вважає, що дана методика може використовуватись вибірково компетентним та досвідченим поліграфологом, який розуміє можливості та обмеження RI в тих випадках, коли тести із запитаннями порівняння можуть бути неефективними або не працювати належним чином [6, с. 15].

Відтак, розглядаючи тестовий формат RI, слід звернути увагу, що для нього є характерним надзвичайний звинувачувальний ухил. За певних умов, у непричетних осіб з підвищеною тривожністю може формуватися так званий «емоційний комплекс» (emotional complex), який при відсутності адекватних прийомів переключення уваги здатний призвести до підвищення ймовірності хибного реагування на релевантні запитання — тобто, до «помилкової тривоги».

Виходячи з наведеного аналізу сучасних наукових джерел та методичної літератури, які стосуються методики RI, можна виділити наступні переваги та недоліки.

До переваг можна віднести:

1. Можливість досліджувати водночас багато факторів ризику.
2. Висока чутливість тесту (мінімізовані хибнонегативні помилки).
3. Даний тестовий формат є найменш чутливим до спроб свідомої протидії.
4. У виняткових випадках може застосовуватись для тестування поліграфологів.
5. Висока гнучкість, яка дозволяє легко замінювати релевантні запитання — вони можуть бути замінені без зайвих труднощів. Немає необхідності до кожного нового релевантного запитання підшукувати і включати до тесту запитання порівняння.

Недоліки цієї методики:

1. Невелика кількість опублікованих досліджень щодо цієї методики.
2. У випадку виявлення проблемного фактору ризику затягується процедура проведення дослідження — необхідно проводити додаткові валідні тести.
3. Чим нижча базова ставка, тим більша частина позитивних результатів тестування буде хибнопозитивними результатами з потенційно несприятливими наслідками для правдивих осіб (так, при базовій ставці вини 10% лише 50% результатів будуть правильно класифіковані). Якщо базові ставки від 12% до 98% включно, то для правдивих результатів можна очікувати суттєво кращі результати застосування RI порівняно з фахівцями без застосування поліграфа. Однак, за відсутності базової ставки, методика RI не забезпечує суттєвого покращення класифікації обману у порівнянні з професіоналами без застосування поліграфа.

На жаль, незважаючи на існуючі недоліки, методика RI і сьогодні має достатньо прихильників в Україні, які використовують її як основний інструментарій для проведення досліджень із застосуванням поліграфа та підготовки висновків (у тому числі в якості однотемного тесту при проведенні службових та інших типів розслідувань). Але виходячи із стандартів практики АПА, міжнародних стандартів ASTM, звіту Мета-аналізу АПА та опублікованих інших наукових досліджень, застосування RI в якості основної методики для формування висновків вважається необґрунтова ним та непрофесійним, оскільки вона не має достатнього наукового підтвердження.

Однак, на думку авторів статті, розуміння сучасних наукових поглядів дозволить поліграфологам, за необхідності, виважено використовувати весь методичний інструментарій у практичній діяльності, особливо у тих випадках, коли застосування рекомендованих валідних методик може бути неможливим, а отримання орієнтуючої інформації, яка не буде використана як доказова, може бути вкрай важливим для вирішення оперативних завдань. Також, можливо, знання сучасних поглядів буде поштовхом до застосування більш виважених та науково-обґрунтованих підходів в повсякденній професійній діяльності.