Девід Ліккен — видатний американський психофізіолог, психолог та психогенетик. Народився 18 червня 1928 року в Міннеаполісі, штат Міннесота, США. Був наймолодшим із семи дітей у родині. У 17 років Д. Ліккен був призваний на військову службу до ВМС США та брав безпосередню участь у Другій світовій війні. По завершенню служби потрапив під дію закону США по наданню преференцій для ветеранів війни (G.I. Bill) та вступив до Університету штату Міннесота, де вивчав психологію, філософію та математику. У 1949 році отримав ступінь бакалавра мистецтв, а в 1952 році ступінь магістра в галузі психології та статистики. У цьому ж навчальному закладі у 1955 році Д. Ліккен захистив дисертаційну роботу та отримав ступінь доктора філософії (Ph.D.) в галузі клінічної психології та нейропсихіатрії. Дисертаційне дослідження було присвячене природі психологічного дефіциту у психопатів («Дослідження тривожності у соціопатичної особистості» [A study of anxiety in the sociopathic personality]). Результати цього дослідження досі вважаються класикою у сфері вивчення антисоціального розладу особистості: було продемонстровано два типи психологічного дефіциту у психопатів, що могли бути зрозумілі як відображення єдиного базового емоційного процесу.
Після отримання наукового ступеня і до завершення наукової кар’єри (1998 рік) викладав на факультеті психології в Університеті штату Міннесота, де отримав звання заслуженого професора. У 1990 році був нагороджений за видатний вклад у психологію від Американської психологічної асоціації. У 1998 році за визначний вклад у психофізіологію був відзначений нагородою «Спілки психофізіологічних досліджень» — міжнародної наукової організації, що об’єднує вчених, дослідження яких зосереджені на вивченні взаємозв’язків між фізіологічними та психологічними аспектами поведінки.
David Thoreson Lykken
Головні наукові доробки Д. Ліккена реалізовані за чотирма напрямками:
- психофізіологічні основи електродермальної активності;
- вплив генетичних факторів на формування особистості;
- психологічні та психофізіологічні аспекти антисоціального розладу особистості;
- інструментальне виявлення обману.
Найбільш визначні емпіричні дослідження вченого у сфері психофізіологічних основ електродермальної активності стосувались розробки точних методів реєстрації електродермальної активності та психофізіологічної оцінки афективних реакцій.
Його ранні робота були зосереджені на розробці відповідних електродів і записуючих паст, розумінні електричних властивостей шкіри, винаході методів реєстрації біоелектричної активності шкіри і розробці процедур оцінки і аналізу даних. Кульмінацією наукових досліджень Д. Ліккена щодо реєстрації електродермальної активності стала його робота з психофізіології 1971 з Пітером Венейблсом (Peter Venables), яка, маючи в своєму активі 500 посилань, послужила керівництвом для багатьох психофізіологів.
З тематики застосування поліграфа вчений опублікував 12 статей у рецензованих наукових журналах, книгу та низку розділів у наукових енциклопедіях. До найвагоміших напрацювань Д. Ліккена у поліграфології можна віднести роботи, присвячені розробці та валідизації «Тесту винних знань» (Guilty Knowledge Test), який відомий сьогодні, як «Тест на приховану інформацію» (The Concealed Information Test). Замість виявлення обману в даному тесті використовується запис психофізіологічних реакцій, щоб визначити, чи володіє особа детальною інформацією про злочин, яка повинна бути відома тільки винному та слідчим. В статтях, присвячених цій тематиці, Д. Ліккен вперше описав наукове обґрунтування для підготовки тесту та представлення стимулів. Вченим також була розроблена перша в історії напівоб’єктивна бальна система оцінювання електродермальної активності.
В даний час «Тест на приховану інформацію» широко використовується для розслідування злочинів в Японії, і його використання було поширене на вивчення пам’яті в клінічних дослідженнях амнезії.
Д. Ліккен вважається найвідомішим науковим критиком методики запитань порівняння та скринінгових досліджень із застосуванням поліграфа. Зокрема, у своїй книзі «Тремор у крові» вчений рішуче стверджував, що методика запитань порівняння є глибоко помилковою, оскільки призводить до надмірної кількості хибнопозитивних результатів та є доволі вразливою до протидії зі сторони винних досліджуваних. Д. Ліккен не публікував жодних власних експериментальних досліджень із тематики запитань порівняння й засновував свої аргументи лише на інтерпретаціях даних інших дослідників.
Д. Ліккен доклав багато зусиль, щоб змінити державну політику щодо застосуванням поліграфа в різних сферах суспільного життя, в результаті чого було підготовлено низку критичних публікацій, проведені консультації з різними державними установами в США та в інших країнах. Також Д. Ліккен надавав показання в якості свідка в законодавчих та урядових органах, виступав в якості свідка-експерта на судових слуханнях та приймав участь в десятках радіо- і телешоу. Він критикував комерційний розвиток поліграфологічної індустрії у США, який спостерігався на той час, і виступав проти широкого застосування поліграфа в судовій системі та кадровому скринінгу. Також не обминув критикою теоретичну та практичну підготовку поліграфологів. Зусилля Д. Ліккена допомогли значно обмежити застосування поліграфа у приватному секторі.
Аргументи, наведені Д. Ліккеном в його роботах, стали потужним поштовхом до дискусій серед вчених, правозахисників, політиків, поліграфологів-практиків щодо доцільності застосування поліграфа у різних сферах суспільного життя. Полеміка, що виникла на цьому підґрунті, обумовила необхідність інтеграції наукових підходів та знань у поліграфологічну методологію.
Вчений був надзвичайно продуктивний в аспекті наукових публікацій. Найбільш вагомі праці Д. Ліккена у сфері психофізіології та психогенетики стосуються:
- генетичного підґрунтя основних рис особистості (стаття «Подібність особистості близнюків, що зростали нарізно та разом» [Personality similarity in twins reared apart and together]),
- психофізіологічних основ антисоціального розладу особистості (книга «Асоціальна особистість» [The antisocial personalities],
- психофізіологічних основ шкірно-гальванічної активності людини (стаття «Пряме вимірювання шкірної провідності: Пропозиція щодо стандартизації» [Direct measurement of skin conductance: A proposal for standardization]).
До найвагоміших праць Д. Лікена у сфері поліграфології відносяться:
- книга «Тремор в крові: використання та зловживання детектором брехні» [A tremor in the blood: Uses and abuses of the lie detector];
- статті «Шкірно-гальванічна реакція при виявлені винуватості» [The GSR in the detection of guilt];
- «Валідизація методики винних знань: вплив фальсифікування» [The validity of the guilty knowledge technique: The effects of faking];
- «Психологія та індустрія виявлення обману» [Psychology and the lie detector industry],
- «Виявлення обману» [The detection of deception];
- «Психопат та детектор брехні» [The psychopath and the lie detector];
- «Валідність детектору брехні: два опитування наукової думки» [The validity of the lie detector: Two surveys of scientific opinion] у співавторстві з В. Яконо.
Помер Д. Лікен 15 вересня 2006 р. у віці 78 років.
Укладачі: Дмитро Зубовський та Віталій Шаповалов
Список використаних джерел
- Технологія застосування методик RI, POT та СІТ в поліграфологічних дослідженнях [Текст] : метод. рек. / [уклад. Шаповалов В. О., Алєксєєва-Процюк Д. О., Зубовський Д. С., Алєксєєв О. О.]. — К. : Нац. акад. внутр. справ, 2020. — 136 с.
- Lykken D. The validity of the guilty knowledge technique: The effects of faking. Journal of Applied Psychology. 1960. 44(4). Р. 258–262.
- Lykken D. Psychology and the Lie Detector industry. Reports from the Research Laboratories of the Department of Psychiatry University of Minnesota. Reports number PR-74-1. January 25. 1974. Р. 1–44.
