Історична довідка, щодо застосування поліграфа наприкінці Другої світової війни. У матеріалі також представлений перелік запитань, які ставились поліграфологами німецьким військовополоненим. Безумовно, більша частина з цих запитань не відповідає сучасній методології, але їх зміст дозволяє більш глибше зрозуміти політичну кон’юнктуру того часу, і непростий шлях формування та розвитку поліграфологічної технології.
Близько 12 % полонених у Другій світовій війні були німцями, інтернованими в США. Безумовно, що націонал-соціалістичний (нацистський) політичний клімат, який впливав на розвиток особистості військовополонених до їх захоплення, призвів до того, що багато хто з них у своїх переконаннях були жорстокими гітлерівцями, а інші – прихильно ставилися до ідеалів комунізму.
Через недовіру і побоювання влади США щодо наслідків повернення німецьких військовополонених у післявоєнну Німеччину, в 1944 році президентом Рузвельтом та його Військовим відомством було вирішено створити Відділ спеціальних проектів для військовополонених. Основною метою даних проектів була спроба змінити світогляд полонених згідно з демократичними традиціями, переконаннями та ідеалами управління США. Також, після окупації Німеччини союзними силами, допомога та співпраця надійних німецьких громадян була вкрай необхідна для стабілізації цієї країни.
Програма перевиховання німецьких військовополонених
Відповідно до цього, в континентальній частині США були створені спеціальні школи підготовки вибраних військовополонених для виконання поліцейських та адміністративних завдань у військових органах влади при репатріації. Поліцейська школа була створена 2 червня 1945 року у форті Ветерил (Fort Wetherill), Род-Айленд в затоці Наррагансетт.
З 17 883 військовополонених було відібрано 3711 чоловік. З них, для 2895 чоловік у форті Ветерил було заплановано навчання поліцейській роботі. Процедура скринінгу включала письмові та усні тести на дослідження інтелекту, чесності, політичних переконань та професійних компетенцій. Інтерв’юери обирали, на їх думку, надійних репатріантів для допомоги військам США. Згодом було прийнято адміністративне рішення про використання поліграф-тестів для виявлення будь-якого небажаного та ненадійного суб’єкта, який, можливо, пройшов процес скринінгу для цього важливого проекту.
Леонард Кілер (Leonarde Keeler) був запрошений в цей проект і йому було доручено зібрати команду досвідчених і кваліфікованих поліграфологів для тестування кандидатів у поліцію у форті Ветерил. В дану команду Кілер запросив В. Дж. Остіна (W. J. Austin), в той час помічника генерального юрисконсульта штату Північна Дакота; Девіда Каулза (David Cowles), директора Кримінальної лабораторії Департаменту поліції Клівленда штату Огайо; Алекса Грегорі (Alex Gregory), колишнього співробітника Департаменту поліції Детройта; Чарльза Вілсона (Charles Wilson), на той час директора Наукової лабораторії з розслідування злочинів департаменту поліції Чикаго; Рассела Чатема (Russell Chatham), колишнього співробітника департаменту поліції Індіанаполіса, штат Індіана; та Пола Тровілло (Paul Trovillo), колишнього співробітника Наукової лабораторії розслідування злочинів департаменту поліції Чикаго.
Більш ніж через десять років Рассел Хатем та Пол Тровілло працювали над неопублікованим рукописом, який включав опис їх досвіду в проведенні досліджень із застосуванням поліграфа відносно кандидатів у поліцію з числа військовополонених. Нижче наведений фрагмент їх рукопису.
«Керівником проекту був підполковник Ральф Пірс. Мета досліджень була подвійною: визначити, чи був «детектор брехні» корисним інструментом для цієї мети, та поєднати наші висновки з результатами опитування осіб, яких обрали як надійних для допомоги нашій окупаційній програмі.
Група поліграфологів провела дослідження відносно 274 німецьких військовополонених в період з 10 серпня по 18 серпня 1945 року. Місцем дослідження була будівля казарми у форті Ветерил, недалеко від Джеймстауна, Род-Айленд. Першими перекладачами у цьому проекті були довірені німецькі військовополонені, а згодом для цього були залучені перекладачі регулярної армії.
Кожний поліграфолог працював в окремій кімнаті для допитів. Для проведення досліджень застосовувався поліграф Кілера, який реєстрував відносні зміни артеріального тиску та коливання пульсу, а також зміни дихання та електродермальну реакцію. Перед початком досліджень кожен день збиралися групи ув’язнених і зачитувалась наступна інструкція:
- «Через необхідність відновлення і реорганізації вашої країни найкращим і швидким чином, ми вважаємо важливим, щоб найнадійніші з вас допомогли з цим. Ви були обрані як надійні, доброзичливі люди, які будуть допомагати нам і вашому народу. Однак, виходячи з нашого минулого досвіду, ми виявили, що деякі німці, яких вважали надійними, насправді планували втрутитися в нашу програму відновлення. Для вашого ж захисту їх довелося усунути, тому що, якщо один з вас є ненадійною людиною і він відправиться в Німеччину в якості надійного друга, наша і ваша програма може бути відкладена на довгий час. По цій причині ми повинні провести з вами тест на детекторі брехні, щоб переконатись, що ваші наміри справжні. Якщо вони справжні, ми вітаємо вас у цій навчальній програмі, якщо це не так, ви будете виключені з цієї програми з метою захисту ваших товаришів і вас. Якщо ви щирі, ви відповісте на всі наші запитання правдиво – машина покаже нам, чи правду ви говорите чи ні. Цей інструмент вже багато років успішно використовується в цій країні як для розслідування стосовно підозрюваних у кримінальних злочинах, так і для підбору персоналу на довірені посади. Встановлено, що він надзвичайно надійний. Ми використаємо його тут, щоб розглядати вас як претендента на довірену посаду, а не як злочинця. Нам потрібна ваша повна співпраця. Незалежно від ваших почуттів, набагато важливіше правдиво відповідати на всі запитання, навіть якщо ви говорите нам певні речі, які хотіли б приховати. Ми перевіряємо вас на надійність і чесність, і нас особливо не турбує ваше минуле».
Серія запитань для поліграфологічного дослідження була стандартизована і застосовувалась кожним поліграфологом:
- Ви коли-небудь були членом нацистської партії?
- Ви вірите зараз у нацистські принципи?
- Ви могли б вчинити якісь дії, щоб саботувати будь-які союзні плани миру?
- Ви виступаєте за комунізм для Німеччини?
- Ви плануєте приєднуватися до якогось підпілля проти союзників після повернення додому?
- Ви коли-небудь були членом гестапо?
- Ви вірите в релігійну свободу?
- Ви були членом S.S.?
- Ви були членом S.A.?
- Ви маєте намір повноцінно співпрацювати з американськими силами?
- Ви вчиняли злочин?
- Ви знаєте серед ваших товаришів нацистів?
- Ви симулюєте своє ставлення, щоб полегшити вам повернення до Німеччини?
- Ви були правдиві у всіх відповідях американським офіцерам?
Було встановлено, що між поліграфологом та його перекладачем існували особливі домовленості. Кожний поліграфолог застосовував друкований аркуш, на якому німецькою мовою було написано пояснення функції кожного з давачів поліграфа. Дану інформацію перекладач читав вголос німецькою мовою, коли він прикріплював давачі до тіла ув’язненого або коли це робив поліграфолог. Інша домовленість, яка виявилася необхідною, полягала в узгодженні чотирьох інструкцій для досліджуваного, які можна було повідомляти німецькою мовою під час тесту. Всякий раз, коли поліграфолог вважав, що інструкція необхідна, він вказував, яку з наступних чотирьох інструкцій повинен повідомити перекладач ув’язненому: 1. «Не рухайте рукою», 2. «Не рухайте ногами», 3. «Сидіть спокійно», 4. «Не розмовляйте – просто скажіть Так чи Ні».
Особистий аркуш, підготовлений паном Кілером для запису персональних даних кожного в’язня, містив таку інформацію: ім’я, домашня адреса, звання та відділення, де перебуває у в’язниці в США, тривалість ув’язнення, сімейний стан, вік, діти, національність, рід занять у в’язниці та поза нею, освіта, де приймав участь у бойових діях, дата захоплення. На лицьовій стороні аркуша також було місце, де поліграфологи могли вказати номер кожного запитання, на який досліджуваний давав відповіді, що вказують на обман. Після тестування результати повідомлялися містеру Кілеру, після чого він робив остаточні висновки.
Після завершення програми були отримані наступні загальні результати: ми рекомендували, щоб 156 німецьких військовополонених вважалися такими, що заслуговують довіри і відправлялися назад в Німеччину для надання допомоги в підтримці порядку в країні; ми не рекомендували 110 німецьких полонених; і ми повідомили про 8 невизначених результатів.
Під час програми поліграфологічного дослідження організатори, відповідальні за скринінг ув’язнених, вирішили провести спеціальний тест на здатність поліграфологічної технології точно визначати винних. Вони направили на дослідження чотирнадцять, так званих спеціальних суб’єктів, які були довіреними особами підрозділу армії G-2 і не були звичайними в’язнями. Коли нам вдалося виявити 11 з цих 14 осіб, відповідальні за програму скринінгу дійшли загальної згоди, що ця техніка була задовільною! Після завершення досліджень 274 ув’язнених, армія вирішила припинити всю програму підготовки. Причини нам не повідомили!».
Матеріал підготовлений на основі статті Linehan, J.G. An aspect of World War II use of the polygraph. Polygraph. 1978. 7 (3). P. 233-239.
Над матеріалом працювали Віталій Шаповалов і Олеся Гончарова
