Історичні передумови методики RI

Крепол вважає, що ця методика підходить для тестування інших поліграфологів, але безумовно у неї є і свої недоліки. По-перше, так і не було розроблено системи бального оцінювання, яка була б загальноприйнятою, тобто до отриманих результатів за допомогою даного формату тесту частіше за все застосовується глобальний аналіз. Таким чином, інтерпретація даних RI набагато більш вразлива до впливу на результат індивідуальних відмінностей між оцінювачами. По-друге, обґрунтованість RI є найслабшою серед досліджуваних методик поліграфа. Також поліграфологам-практикам слід враховувати, що RI не входить до переліку рекомендованих методик для використання на практиці за результатами Мета-аналізу, проведеного АПА, в зв’язку із недостатньою кількістю наукових досліджень. Тим не менше, Д. Крепол вважає, що дана методика може використовуватись вибірково компетентним та досвідченим поліграфологом, який розуміє можливості та обмеження RI в тих випадках, коли тести із запитаннями порівняння можуть бути неефективними або не працювати належним чином.

До методики RI відносяться:

1. Однотемний тест релевантних / нейтральних запитань (Specific Issue Relevant / Irrelevant Test);
2. Скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань (Relevant / Irrelevant Screening Test).

1. Однотемний тест релевантних / нейтральних запитань (Specific Issue Relevant / Irrelevant Test)

Даний формат тесту не відповідає сучасним міжнародним вимогам стандартів практики проведення поліграфологічних досліджень та не застосовується нині, проте він зробив значний внесок у розвиток поліграфології.

Однотемний тест релевантних / нейтральних запитань був розроблений у 20-х роках XX століття та до середини 60-х років вважався найпоширенішим тестовим форматом у практичній діяльності поліграфологів США.

За своїм змістом це був однотемний або однотемний-багатоаспектний тестовий формат, який використовувався в межах кримінальних розслідувань. Це один із найбільш суперечливих тестових форматів у сучасній поліграфології. Основні критичні зауваження стосуються того, що релевантні запитання зазвичай мають явне відношення до злочину, що розслідується, і чітко виділяються досліджуваною особою, в той час як нейтральні запитання, як правило, абсолютно позбавлені емоційної значимості. При використанні цього тестового формату в розслідуванні існує велика ймовірність того, що невинні особи можуть демонструвати фізіологічну реактивність, яка в подальшому сприймається як ознака вини.

В історичному плані представлено два методичні підходи до використання цього тестового формату: підхід інституту поліграфа Л. Кілера (Keeler Polygraph Institute) та підхід інституту поліграфа Міністерства оборони США (Department of Defense Polygraph Institute). Ключова відмінність цих двох підходів полягає у трьох аспектах: обговоренні тестових запитань до початку тестування, інтервалі часу між запитаннями під час запису тесту та варіантами відповіді на кожне запитання. Зокрема, підхід інституту поліграфа Л. Кілера не передбачав дослівного обговорення запитань із досліджуваним до початку тестування, в той час як у підході інституту поліграфа МО США обговорення кожного тестового запитання з досліджуваним було обов’язковою складовою дослідження. Також методичні настанови інституту поліграфа Л. Кілера передбачали, що під час застосування тестового формату RI інтервал між стимулами повинен бути не менше 15 і не більше 20 секунд, в той же час в інституті поліграфа МО США мінімальний інтервал часу між запитаннями складав 20, а максимальний 25 секунд. І наостанок, у методології інституту поліграфа Л. Кілера допускалось мовчання досліджуваного на деякі запитання тесту. Приклад інструкції міг виглядати наступним чином: «Сядьте абсолютно нерухомо, відповідайте на кожне із запитань лише «Так» або «Ні», або взагалі не відповідайте».

Так, однотемний тест релевантних / нейтральних запитань не мав чітко фіксованої структури. Загальне співвідношення у ньому нейтральних та релевантних запитань формувалось у залежності від конкретного завдання на дослідження й обсягу наявної у поліграфолога інформації.

Щоправда, в літературі є певні рекомендації щодо граничної кількості запитань, які можуть одночасно виноситись на дослідження. Так, загальна кількість релевантних запитань, які використовуються в одному тесті, повинна знаходитися в межах від трьох до п’яти, але ніколи не більше. При цьому, в тестовій серії ніколи не повинно розташовуватись більше трьох релевантних запитань поспіль.

В однотемному тесті релевантних / нейтральних запитань використовувалось чотири типи запитань: релевантні запитання (relevant); нейтральні запитання (irrelevant); запитання загальної правди (overall truth question); стимулюючі запитання (stimulus question).

Початкова послідовність розташування запитань тесту була дуже гнучкою та визначалась на розсуд поліграфолога. Єдине обмеження стосувалось того, що запис кожного пред’явлення починався як мінімум із двох нейтральних запитань або з одного нейтрального запитання і одного запитання загальної правди. Також послідовно повинно було поставлено не більше трьох релевантних запитань.

Ставилися лише запитання, які стосувались аспектів досліджуваної тематики. Не допускалися релевантні запитання, що стосувались різних злочинів.

Усі запитання тестового формату озвучувались та обговорювались із досліджуваною особою до моменту безпосереднього проведення дослідження. Не було чітко визначеного порядку обговорення запитань, цей порядок визначався на розсуд поліграфолога, але запитання розглядались у групах.

Поліграфолог записував три або чотири пред’явлення з кожним релевантним запитанням, поставленим один раз під час кожного пред’явлення, або два пред’явлення, що містили у загальній складності не менше трьох задавань кожного релевантного запитання. Тобто деякі релевантні запитання могли повторюватись у межах одного пред’явлення. Не допускалось повторення одного і того ж релевантного запитання одного за одним. Кожна поліграма повинна була містити всі релевантні запитання, що ставились як мінімум один раз.

Тестовий формат RI не передбачав жодних кількісних підходів до аналізу фізіологічних показників. Висновок базувався виключно на глобальному (якісному) аналізі загального реагування досліджуваної особи.

Глобальний аналіз тестових даних передбачав, що поліграфолог оцінював кожну поліграму в цілому (холістично). Оскільки в тесті не було запитань порівняння, наявність або відсутність реакції визначалась у відповідності з загальною тенденцією реагування досліджуваного протягом всього запису. Розглядались лише дані, які були своєчасними та пов’язаними із застосованим стимулом і вільними від артефактів.

На основі глобального (якісного) аналізу тестових даних було рекомендовано формувати наступні категорії висновків:

1. Обман виявлено (Deception Indicated / DI). Досліджувана особа демонструвала послідовні, своєчасні та значущі реакції на одне або декілька релевантних запитань у більшості випадків, коли вони озвучувались поліграфологом.
2. Обман не виявлено (No Deception Indicated / NDI). Досліджувана особа не продемонструвала послідовних, своєчасних та значущіх реакцій на релевантні запитання.
3. Відсутність рішення (No Opinion / NO). Приймалось у випадках, коли поліграфолог не зміг прийняти остаточне рішення про причетність досліджуваної особи до злочину, що розслідується.

2. Скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань (Relevant / Irrelevant Screening Test)

За своїм змістом це багатотемний тестовий формат, призначений для одночасного дослідження значної кількості ризико-небезпечних сфер. Доцільно зазначити, що незважаючи на відносну давність своєї появи, скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань згідно з публікаціями першого десятиліття 2000-х років активно використовувався багатьма силовими відомствами США на той час.

Скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань не має чітко фіксованої структури. Загальне співвідношення у ньому нейтральних та релевантних запитань формується в залежності від конкретного завдання, що виноситься на дослідження і обсягу наявної у поліграфолога інформації.

Щоправда, у закордонній науково-методичній літературі існують певні рекомендації щодо граничної кількості запитань, які можуть одночасно виноситись на дослідження. Так, звертається увага, що загальна кількість релевантних запитань, які використовуються в одному тесті, повинна знаходитися в межах від трьох до п’яти, але в жодному разі не більше.

При цьому, в тестовій серії ніколи не повинно розташовуватись більше трьох релевантних запитань поспіль. У міжнародному стандарті ASTM, який стосується практики проведення скринінгових досліджень, також зазначено, що в будь-якому скринінговому тесті не повинно використовуватися більше п’яти релевантних запитань.

У скринінговому тесті RI традиційно використовуються два типи запитань — релевантні (relevant) і нейтральні (irrelevant). Проте, відповідно до певних методичних підходів, допускається використання і додаткових (факультативних) типів запитань: запитання загальної правди (overall truth question) та стимулюючі запитання (stimulus question).

Початкова послідовність розташування запитань тесту визначається на розсуд поліграфолога, але при побудові тесту слід дотримуватись наступних правил:

1. Пред’явленню релевантних запитань у тесті завжди повинні передувати або два нейтральні запитання (І-І), або одне нейтральне та одне запитання загальної правди (І-OT).
2. Загальна кількість релевантних запитань за різною тематикою, які використовуються в одному тесті, повинна знаходитися в межах від трьох до п’яти, але в жодному разі не більше.
3. Релевантні запитання можуть розміщуватись у наступній послідовності: нейтральне-релевантне запитання (І-R), нейтральне і два релевантних запитання (І-R-R) та нейтральне і три релевантних запитання (І-R-R-R). У тестовій серії ніколи не повинно розташовуватись більше трьох релевантних запитань поспіль.
4. Одне й те саме релевантне запитання може бути поставлене два рази під час одного пред’явлення тесту, але вони не повинні розташовуватись один біля одного. Перші запитання, які повторюються в тесті, повинні бути нерелевантними.
5. Кожне релевантне запитання повинно бути пред’явлене не менше трьох разів для прийняття рішення. Якщо рух або інший артефакт спотворюють данні, запитання може бути поставлене додатково.
6. Для підготовки висновків за результатами дослідження повинно відбутися як мінімум два, але не більше чотирьох пред’явлень тесту. Коли проводиться тільки два пред’явлення тесту, ті самі релевантні запитання повторюються в пред’явленні для того, щоб кожне релевантне запитання було поставлено не менше трьох разів. Якщо релевантні запитання повторюються в ході одного пред’явлення, загальна кількість озвучених релевантних запитань (з урахуванням повторів) повинна бути не більше шести.
7. В одному пред’явленні тесту RI повинно застосуватись не більше 12 запитань.

Як і при застосуванні інших форматів скринінгових тестів, після того, як був проведений ознайомчий тест, поліграфолог вводить релевантні запитання, використовуючи при цьому відкриті запитання для максимального розкриття релевантної теми. Поліграфолог рекомендує досліджуваній особі повністю розкривати інформацію, яка стосується релевантного запитання. Після цього зачитуються інші типи запитань.

Порядок розміщення запитань у кожному пред’явленні тестового формату здійснюється на розсуд поліграфолога та в основному базується на силі фізіологічних реакцій досліджуваного на кожне релевантне запитання.

Вищенаведені приклади є орієнтовними. Рекомендується уникати шаблонності, а дослідження повинно проводитися у непередбачуваній манері. Кожне пред’явлення тесту повинно починатися з іншого нейтрального запитання. Співвідношення релевантних запитань до нейтральних у кожному пред’явленні тесту має бути різним.

Між запитаннями повинен витримуватись інтервал 20–25 секунд. За необхідності в ході запису тесту можуть бути використані додаткові нейтральні запитання. Важливо, щоб всі запитання були розподілені рівномірно. Не повинно бути зайвих проміжків між нейтральними та релевантними запитаннями.

Аналіз психофізіологічних параметрів при застосуванні скринінгового тесту релевантних / нейтральних запитань дещо відрізняється від аналізу щодо інших тестових форматів. Не дивлячись на майже 100-річну історію практичного застосування, для цього тесту так і не було розроблено прийнятної системи квантифікованої (кількісної) оцінки психофізіологічних реакцій, як, наприклад, для тестів із запитаннями порівняння. Д. Крепол, шляхом ретельного аналізу наукової літератури, зумів встановити лише одну експериментальну систему кількісної оцінки, яка була розроблена Н. Анслі (N.S. Ansley) та Р. Вейром (R. Weir) у 1976 році. Однак ця система так і залишилася в стані експериментальної розробки та не була залучена до практичного застосування: вона була занадто громіздкою та малоефективною. Як зазначає Д. Крепол, на сьогоднішній день в літературі не повідомлялося жодної інформації про валідизацію системи кількісного підрахунку (оцінки) скринінгового тесту RI.

З огляду на вищезазначене, у закордонній науково-методичній літературі для оцінювання скринінгового тесту RI рекомендується застосовувати два наступні методи:

• Глобальний аналіз тестових даних (Global Test Data Analysis);
• Аналіз на основі порядкового ранжування реакцій (Rank Order Analysis).

Глобальний аналіз тестових даних (Global Test Data Analysis) не використовує жодної числової системи оцінювання психофізіологічних параметрів. Традиційно так склалося, що поліграфологи починають аналіз саме з нього. В межах даного методу оцінка психофізіологічних реакцій здійснюється «холістично» (цілісно). Оскільки не існує можливості порівняння реакції на релевантні запитання з реакціями на запитання порівняння, поліграма аналізується у всій своїй повноті.

Якщо узагальнити вимоги до якісного аналізу даних, то можна констатувати, що поліграфолог при своїй оцінці фізіологічних показників повинен враховувати три аспекти: послідовність, специфічність та значущість — три характеристики фізіологічної реакції. Іншими словами, щоб оцінити патерни реакцій як такі, що свідчать про наявність обману, вони повинні: регулярно проявлятись на одних і тих же запитаннях, однозначно бути обумовленими цими запитаннями та характеризуватися інтенсивністю прояву, що значимо відрізняється від базової мінливості.

При здійсненні якісного аналізу даних, поліграфолог повинен оцінювати вираженість реакції на кожне релевантне запитання відносно інших релевантних запитань. Нейтральні запитання у цьому тестовому форматі виконують функції поглинання орієнтовної реакції, розсіювання затяжних реакцій, відновлення після тривалих реакцій. Іншими словами, релевантні запитання можуть бути оцінені тільки по відношенню до інших релевантних запитань.

Аналіз на основі порядкового ранжування реакцій, це аналіз, що може бути використаний для підтвердження висновків, зроблених на основі глобального аналізу даних. Основною характеристикою цього методу є «ранжування» вираженості реакцій на релевантні запитання від максимальної до мінімальної (або навпаки). При порядковому ранжуванні кожен фізіологічний параметр (респіраторна діяльність, електродермальна активність, серцево-судинна діяльність) оцінюється окремо.

Кетлін Мірітелло (Kathleen Miritello) в своїй інструкції щодо проведення порядкового ранжування реакцій (Rank Order Analysis) перераховує наступні переваги даного підходу:

1. Як демонструють експериментальні дослідження та повсякденна практика, системний підхід до оцінки є більш точним, порівняно з візуальною якісною оцінкою.
2. Кожен фізіологічний параметр оцінюється окремо і отримує рівноцінний акцент у процесі прийняття рішення. Поліграфолог не може ігнорувати або не помічати певні параметри лише через свої індивідуальні вподобання або упередження.
3. Порядкове ранжування надає поліграфологу кумулятивну картину узгодженості та інтенсивності реакцій, забезпечує організацію психофізіологічних даних, що відображені на поліграмі. Особливо корисний цей підхід, коли реакції несистемні, якість поліграм низька, або було проведено велику кількість пред’явлень.
4. Систематичний та об’єктивний аналіз поліграми не дозволяє поліграфологу ігнорувати і раціоналізувати патерни реакцій на поліграмі. Коефіцієнти рангового порядку змушують поліграфолога визнати, які запитання переважно найбільш реактивні, не дивлячись на будь-які можливі поведінкові ознаки, які можуть свідчити про правдивість.
5. Зафіксований аналіз на основі порядкового ранжування реакцій дозволяє провести більш ефективний контроль якості. Цей аналіз можна порівняти з висновками супервізора. Будь-яке джерело можливих розбіжностей легко визначити.
6. За рахунок аналізу на основі порядкового ранжування реакцій можна продемонструвати надійність експертного оцінювання поліграм.

Шанси на виникнення випадків, коли поліграфолог не може дійти остаточного висновку, знижуються з використанням рангового аналізу. В деяких випадках, які при інших обставинах вважалися б невизначеними (inconclusive), використання цього методу може допомогти більш чітко визначити потенційні області обману на поліграмі, спрямовуючи допит поліграфолога в правильному напрямку, щоб отримати інформацію.

Більш детальну інформація про алгоритм проведення аналізу на основі порядкового ранжування реакцій можна знайти у методичних рекомендаціях «Технологія застосування методик RI, POT та СІТ в поліграфологічних дослідженнях [Текст] : метод. рек. / [уклад. Шаповалов В. О., Алєксєєва-Процюк Д. О., Зубовський Д. С., Алєксєєв О. О.]. — К. : Нац. акад. внутр. справ, 2020. — 136 с.».

Для скринінгових тестів рекомендується використовувати наступні категорії висновків:

1. Значущі реакції виявлено (Significant responses / SR). Досліджувана особа демонструє послідовні, своєчасні та значущі реакції хоча б на одне з релевантних запитань.
2. Значущі реакції не виявлено (No significant responses / NSR). Досліджувана особа не продемонструвала послідовних, своєчасних та значущіх реакцій на релевантні запитання.
3. Відсутність рішення (No Opinion / NO). Приймається у випадках, коли поліграфолог не може прийняти остаточне рішення на основі фізіологічних реакцій на релевантні запитання.

У 2011 році АПА було проведено дослідження та опублікований звіт Мета-аналізу з переліком валідних методик, рекомендованих для кожного із видів поліграфологічних досліджень. Методика релевантних / нейтральних запитань (однотемний тест релевантних / нейтральних запитань, скринінговий тест релевантних / нейтральних запитань) не увійшла як рекомендована для застосування в Мета-аналіз. Проте скринінгову методику було включено в Додатки Мета-аналізу (Appendix I-8), оскільки на той момент була опублікована стаття Д. Крепола, С. Сентера та Б. Стерна щодо скринінгового тесту релевантних / нейтральних запитань (Krapohl D., Senter S., Stern B. An exploration of methods for the analysis of multipleissue relevant/irrelevant screening data. Polygraph. 2005. 34(1). Р. 47–61) із проголошеною незваженою точністю методики 73% (Unweighted Accuracy .73). Ще одна стаття Д. Крепола 2006 року (Krapohl D. Validated polygraph techniques. Polygraph. 2006. 35. Р. 149–155), в якій на основі досліджень інших науковців була проголошенаточність тесту 83%, не містила даних польової практики і не була врахована під час підготовки Мета-аналізу.

Також, методика RI не відповідає сучасним вимогам міжнародного стандарту ASTM через недостатню кількість досліджень, а також недостатню середню точність методики. Втім, досягнення мінімальної валідності забезпечувалось шляхом застосування підходу «послідовних бар’єрів».

Відтак, розглядаючи цей тестовий формат, слід звернути увагу, що для нього є характерним надзвичайний звинувачувальний ухил. За певних умов, у непричетних осіб з підвищеною тривожністю може формуватися так званий «емоційний комплекс» (emotional complex), який при відсутності адекватних прийомів переключення уваги здатний призвести до підвищення ймовірності хибного реагування на релевантні запитання — тобто, до «помилкової тривоги».

Тим поліграфологам, які вирішили все ж проводити RI, слід розуміти, що його можливо застосовувати лише на першому етапі скринінгового дослідження відповідно моделі послідовних бар’єрів (successive-hurdles approach), і лише у виняткових випадках.